«Фашисти», «нацисти», «фашиствующіє молодчікі», «бєндєровци» –такими епітетами нагороджують українофоби усіх тих людей, що так чи інакше симпатизують українській націонал-патріотичній чи націонал-демократичній ідеолоґії. Як бачимо, префікс націонал- та слово націонал-патріотизм перетворилися в Україні (особливо її південно-східній частині) мало не на образу, і найгіршим є той факт, що одурені громадяни початково не можуть, а потім і не хочуть зрозуміти, що ж воно таке є в дійсності націонал-патріотизм і з чим його їдять. Отже, спробуємо зруйнувати кілька найпоширеніших міфів про націонал-патріотизм.

«Сюрпризи», які відбуваються у політичному житті України давно стали нормою і вже жодним чином не дивують ні українців, ні іноземців. Одним з таких неприємних «сюрпризів» є несподіваний вихід до «вищої ліги» української політики очолюваного одіозним політиком Олегом Тягнибоком маргінального політичного проекту, відомого як «Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Як довела практика, патріотично-налаштовані «західні» виборці виявилися не менш довірливими, ніж зденаціоналізовані виборці на сході України. Та легкість, з якою вони проковтнули наживку нового лжемесії, змушує добре замислитись про те, які невтішні перспективи чекають у майбутньому на нашу державу.